Палац Посейдона - Страница 62

Потім він миттєво зосередився.

— Океаніє, підготуй шоломи. Я приєднаю до нашого єдиного балона з киснем усі чотири шланги. Коли ми пробиратимемося до «Каліпсо», доведеться весь час триматися разом. Балон, треба сказати, досить важкенький.

— Я понесу його, — вигукнув Гумбольдт. — Сили в мене, дай Боже, а, до того ж, це моя ідея — покинути батисферу.

— Згоден. А я поки що підготую все необхідне для затоплення кабіни «Наутілуса».

За кілька хвилин усі четверо зібралися в центрі кабіни батисфери, очікуючи, поки Рембо відкриє клапани.

У скафандрах і справді було тепліше — Оскар відчував, як його ноги поступово набувають сили й відтаюють, а м’язи зігріваються. Кинувши погляд на своїх супутників, він мимоволі усміхнувся: в незграбних костюмах із грубої гуми, у рукавицях і чоботах зі свинцевими підошвами всі вони виглядали, як прибульці з іншої планети. Щоправда, гума страшенно смерділа, проте це абсолютно не важливо, тому що скафандр дозволяв людині не втрачати тепло.

Океанія тримала в руці невелику металеву коробку — водонепроникний ліхтар. Ця річ була їм конче необхідна, адже вони зовсім не знали, що там за дорога, в пітьмі. Хтозна, який рельєф може мати тут морське дно. На їхньому шляху могли зустрітися урвища або тріщини, гострі скелі або навіть вулканічні кратери. Крім того, вони могли наштовхнутися на одного з тих моторошних хижаків, які мешкають у безодні. Адже моря так само залишалися найменш дослідженою частиною нашої планети, а моряки дуже любили страшні оповіді про акул-людожерів, велетенських кальмарів і лютих зубатих китів. Можливо, все це тільки пуста балаканина, а, можливо, й ні, тому без світла їм було не обійтися.

— Усі готові? — інженер уже закінчив усі технічні приготування.

— Усі!

— От і чудово. Хочу наостанок нагадати вам про одну важливу річ. Під водою ми не зможемо спілкуватися між собою голосом — лише жестами та знаками. Тому я покажу вам найважливіші сигнали, якими зазвичай користуються водолази. — Він склав великий і вказівний пальці руки у вигляді букви «О». — Це означає «все гаразд». Піднята вгору рука означає «стоп!». Якщо я поплескаю себе по руках — значить, мені холодно. Ребро долоні, притиснуте до горла, вказує на те, що мені не вистачає повітря. Обертання піднятого вгору вказівного пальця руки повідомляє, що мені паморочиться в голові, а якщо я почну вимахувати з боку в бік долонею з розчепіреними пальцями, це означає, що у мене щось не так. Ось і все, мабуть. Для початку цього має вистачити. Запам’ятали?

Супутники Рембо закивали.

— Тоді починаймо. Зараз я відкрию головний клапан, і до кабіни поллється вода. Одразу стане набагато холодніше, а повітряний тиск зростатиме. Коли рівень води досягне пояса, ми надягнемо шоломи й підключимо кисень. Дихайте спокійно й розмірено. Може статися, що вже на ходу мені доведеться відрегулювати тиск газової суміші, яка подається у скафандри. Не панікуйте, якщо виникнуть невеликі проблеми, й одразу ж повідомте мене про це — я миттю все виправлю. Це зрозуміло? Ну, тоді можемо розпочати.

Інженер крутнув вентиль, розташований біля підлоги кабіни, і зробив крок назад. Спочатку нічого не відбувалося, потім Оскар почув глухе нуртування, і настил під його ногами завібрував. Тугий струмінь води з ревом ударив угору. Довелося притискатись до сталевих стінок батисфери.

— Зараз це скінчиться! — прокричав Рембо, перекриваючи гуркіт води. — Щойно під воду порине нижня частина кабіни.

І справді, коли рівень води став доволі значним, достигнувши півметра, струмінь послабився. Вода надходила до батисфери швидко, але рівномірно.

Оскар відчув, як вгору по ногах повзе холод, і почав легенько тупцювати на місці, як це й радив робити Рембо. Вуха раз у раз закладало, тож, щоб позбутися неприємних відчуттів, доводилося весь час робити ковтальні рухи.

Коли вода дійшла до пояса, Рембо скомандував:

— А тепер мерщій вдягайте шоломи. Якщо виникнуть труднощі, — подайте знак, і я допоможу. Щойно впораєтеся, Океанія під’єднає до балона дихальні шланги.

Оскар підняв над головою латунну кулю з ілюмінатором спереду, насунув її на себе і защепнув металеві застібки. Всередині було досить холодно й волого. Єдине, що він тепер міг чути, так це звук власного дихання.

Оглядове скло відразу ж запітніло. Крихітні крапельки води стікали вниз по його внутрішній поверхні. Та Оскар сподівався, що вони зникнуть, щойно буде підключено кисень. Адже зараз він бачив усе, як у тумані.

Океанія тим часом прикрутила штуцер шланга до його шолома. Оскар кілька разів глибоко вдихнув, проте нічого не змінилося. І лише коли Рембо відкрив вентиль балона, всередині шолома неначе повіяв свіжий вітерець. Почулося неголосне шипіння, і газова суміш під тиском заповнила шолом Оскара. Туман на оглядовому склі зник. Інженер запитально глянув на юнака, і той жестом показав йому: все гаразд.

Вода в батисфері вже досягала шиї. Ще кілька хвилин, і кабіна заповниться. Було страшенно холодно, і Оскар відчував, як у нього цокотять зуби. Хотілося вірити, що це минеться, проте часом здавалося, що без жодного руху він не зможе витримати й хвилини. Ну ж бо, вперед!

Ніби прочитавши його думки, Рембо потягнув за якийсь важіль. Почулося неголосне клацання, і в оболонці «Наутілуса» виникла шпарина, яка ніби оперізувала переднє панорамне вікно. Шпарина закінчувалася на рівні підлоги потужними шарнірами, важелі яких кріпилися до оболонки болтами. Таким чином, частина передньої стінки батисфери — доволі товста сталева плита, — відкидалася вперед і висувалася, утворюючи щось на кшталт підйомного мосту середньовічного замку.