Палац Посейдона - Страница 92

Гумбольдт відкинув долото і відкрив її. Зсередини різко запахло горілою гумою. Дослідники побачили тисячі дротів. Між ними блимали й світилися якісь трубки та пластини, на яких було поначіплювано сотні крихітних деталей, деякі не більші за головку шпильки. Оскару ніколи ще не доводилося бачити нічого подібного. Він здивовано подивився на вченого.

— Здається, вийшло, — промовив Гумбольдт у лінгафон, важко відсапуючи. — Ми відкрили цю дурну залізяку.

— Чудово, — озвався Ліванос. — Тепер необхідно перервати зв’язок дрона з Дарон. Ці роботи-охоронці всі радіокеровані. Вони підкорюються наказам, які їм надсилає диференційна машина. Щоб перехопити контроль над ним, ви найперше повинні відключити його електронний мозок. Для цього треба від’єднати від центральної плати в голові дрона кабель, що має жовті та зелені смужки на ізоляції. Ви бачите цю плату? Ну ж бо, вона розташована в самому центрі, така жовта, текстолітова.

Гумбольдт нахилився.

— Так, я бачу її, і кабель теж. Але що станеться, коли ми відключимо кабель? Ви не думаєте, що Дарон це негайно ж виявить?

— Ось у цьому й справа. Тому так важливо зробити все якомога швидше.

— Гаразд, — сказав Гумбольдт. — Тоді ми починаємо.

Із кишені сюртука учений витяг плоскогубці, обхопив їхніми губками штекер кабелю і легко від’єднав його від плати. Опір робота миттєво припинився. Його могутні руки опустилися, а голова нахилилася вбік. Оскар мало не зісковзнув униз, і лише з величезним зусиллям, ухопившись за якийсь виступ, він утримався на ногах.

— У вас вийшло? — долинув голос із лінгафона. — Зв’язок перервано?

— Усе зроблено, — відповів Гумбольдт. — Що далі?

— Тепер ви маєте взяти контроль над дроном у свої руки. Вийміть робота з-під преса й відкрийте його грудну клітку. Не забудьте перед тим встановити на місце кришку його черепа.

За кілька хвилин і це завдання було виконано. Робота примусили опуститися на коліна. Його голова так само звисала вбік і не рухалася, а згаслі очі здавалися сліпими. Ліванос мав рацію. У грудній обшивці монстра і справді був рухохмий сегмент, який можна було зсунути з місця. Тепер він був просто перед ними. Відкрити його вдалося досить легко, оскільки тут замок був не механічним, а магнітним, тож після підключення центральної плати він також відключився.

Гумбольдт заглянув у напівтемряву механічних нутрощів. Оскар стояв у нього за спиною, сподіваючись виявити всередині безліч механізмів, шлангів і дротів. Проте нічого такого там не було. Перед ними відкрилася порожнина, до задньої стінки якої було прикріплено два оббитих шкірою сидіння. Вони були оснащені ременями, підлокітниками та підставками для ніг. Біля них розташовувалися якісь важелі, за допомогою яких, судячи з усього, можна було керувати діями цього гігантського робота.

— Що б це означало? — пробурмотів Оскар. — Схоже, цим автоматом колись користувалися звичайні люди.

— Здивовані? — В голосі Ліваноса чулися веселі нотки. — Те, що ви бачите перед собою, в минулому являло собою частину обладнання «Левіафана». Найпростіша конструкція, що мала кодове позначення «Механічна робітнича одиниця два крапка сім». Цей автомат передбачалось використовувати для виконання найважчих операцій під час ремонту гвинтів, гребних валів і суднових машин. Крім того, він був пристосований для підводних робіт. Його найперша версія керувалася двома техніками. Той, хто займав верхнє сидіння, контролював руки робота, а той, хто був унизу, — його ноги. Трохи згодом Дарон замінила техніків на радіокерований контрольний пристрій. Саме той прилад, що його ви могли побачити в голові дрона.

— Тобто, люди все ще можуть керувати ним?

— Тепер, коли ви відключили його основний центр керування, — так. Саме в цьому й полягає наш шанс. Якщо вам удасться добратися на ньому до Палацу Посейдона і знешкодити Дарон, — ми перемогли.

— Але ж як це здійснити? Тунель пневматичної залізниці перебуває під надійною охороною.

— А це вже не ваша печаль. Я сам укажу вам шлях, за яким навіть Дарон не в змозі постійно стежити.

56

Шарлотта мало не підскочила від жахливого гуркоту. Двері їхньої в’язниці було вибито. Двоє дронів-охоронців увірвалися всередину, зайшли до апартаментів полонених і зайняли позиції праворуч і ліворуч від дверей. Слідом за ними з’явився Каліостро. Його обличчя в темних окулярах було перекривлене і спотворене люттю.

Шарлотта передбачала, що патруль невдовзі прийде до них, проте вона не очікувала, що так швидко. Каліостро обійшов усе приміщення, розглядаючись на всі боки, а потім перелічив усіх присутніх.

Дівчина знала, що Гумбольдт і Оскар навряд чи встигли за цей час упоратися зі своїм завданням, а відтак вирішила всіляко затягувати справу.

— Що сталося з постачанням електрики? — запитала вона. — Чому скрізь так темно?

Каліостро замість відповіді заходився ще ретельніше обнишпорювати всі закутки приміщення. Зазирнув у вітальню, спальні, ванну, а потім у кімнату відпочинку, заставлену книжковими полицями. Нарешті, щось обмірковуючи на ходу, він повернувся до вхідних дверей. На якусь мить Шарлотта повірила, що він нічого не помітив, як раптом Каліостро зупинився й повернувся назад. Коли мажордом знову з’явився біля дверей приміщення, обличчя його так само спотворилося від люті.

— Де Гумбольдт? — скреготливим голосом запитав він.

— Можливо, спить.

— Це неправда! Я все обшукав. А цей хлопець, де він сховався?

— А ви подивіться в душових! — Шарлотта безтурботно усміхнулася.