Палац Посейдона - Страница 11

Гумбольдт деякий час задумливо розглядав обох відвідувачів, а потім підвівся й попрямував до стійки з картами.

— Перш ніж ми займемося чудовиськом, я хотів би точно знати, де сталася катастрофа.

Він вийняв згорнуту в трубку карту східної частини Середземного моря, повернувся до відвідувачів і розстебнув шкіряні ремінці, що стягували тугий рулон.

— Тут у нас острів Крит і прилеглі до нього морські регіони.

Він розгорнув карту на столі й провів рукою по лискучому паперу, наклеєному на цупку тканину. Карта була доволі потерта — мабуть, нею досить часто користувалися. Оскару довелося нахилитися, щоб роздивитися сотні дрібних островів на блакитній гладіні. Здавалося, в карту хтось вистрілив із дробовика.

— Боже милий, та їх тут сила-силенна! — здивувався він. — Треба бути справжнім знавцем, щоб провести судно крізь таку кашу!

— Це архіпелаг Кіклади, — пояснив Нікомедес. — Плавання в цих водах до снаги лише досвідченим капітанам. Там скрізь розкидано небезпечні рифи та скелі. Багато які з них сховані під поверхнею моря, тож здаля їх зовсім не видно. Тут треба знати фарватер. А для тих, хто не знайомий із цим регіоном Середземномор’я, потрапити туди — все одно що в пекло. Та досвідчені мореплавці орієнтуються за положенням різноманітних тутешніх островів, як за найточнішою картою з позначенням небезпечних ділянок. До того ж, ці острови дуже відрізняються один від одного за формами рельєфу, й переплутати їх практично неможливо.

— А в темний час доби? — Гумбольдт швидким оком глянув на судновласника.

Нікомедес кивнув.

— Ясна річ, плавання ночами серед Кіклад суворо заборонено. Та необхідність термінової доставки вантажів почасти примушує продовжувати навігацію в темряві. З цим можуть упоратися лише найдосвідченіші керманичі. На більшості островів установлено маяки, вогні яких видно на великій відстані. І це хоч трохи знижує ступінь ризику.

— А де саме відбулася катастрофа?

Нікомедес жестом підкликав Фогіациса. Чоловік важко підвівся і зробив крок до столу. Тільки зараз Оскар помітив, що капітан пересувається досить повільно. Чи причиною тому була пережита аварія корабля, а чи вік та хвороби, сказати було важко. Ледве глянувши на карту, Фогіацис указав на невелику групу островів південніше Крита.

Гумбольдт спохмурнів.

— Санторіні?

Грек ствердно кивнув і вимовив кілька фраз грецькою мовою, із яких Оскар не зрозумів ані слова. Схоже, і Гумбольдт також. Обернувшись до Шарлотти, він попросив:

— Будь ласка, принеси сюди лінгафон! Ти знаєш, де він зберігається.

— У металевій шафці, у підвалі. Я миттю. — З цими словами дівчина вийшла.

— Лінгафон? — Нікомедес здивовано подивився на вченого.

— Я хотів би уникнути деяких проблем із розбіжностями в наших мовах, — відповів Гумбольдт. — Моя грецька зовсім нікудишня, а я так хотів би почути про фактичний бік подій безпосередньо з вуст капітана. Ось побачите, я маю спеціальний апарат, який миттєво виконає переклад. Заждіть хвильку — зараз моя племінниця принесе його сюди.

Поки Шарлотта ходила по лінгафон, Еліза пригостила капітана ще однією чаркою горілки, а Оскар тим часом розглядав карту.

— Ці острови мають дивовижну форму, — зазначив він, ведучи пальцем уздовж берегової лінії острова Тіра. — Вони виглядають так, ніби в минулому були єдиним цілим.

— Правда твоя, — озвався Нікомедес. — Архіпелаг Санторіні колись являв собою єдиний і набагато більший, ніж нині, острів. Приблизно в 1600 році до нашої ери під час жахливого виверження вулкана він буквально розколовся навпіл. Дехто навіть вважає, що при цьому відбувся вибух надзвичайної сили, котрий і спричинив до цунамі, яке спустошило Східне Середземномор’я і, перш за все, південне узбережжя острова Крит. Це, очевидно, й стало причиною занепаду квітучої Мінойської цивілізації, що існувала від третього до середини другого тисячоліття до нашої ери.

Оскар одразу ж нашорошив вуха.

— Мінойська цивілізація? Це не та, за якої було зведено палац царя Міноса?

— О, та ви, молодий пане, справжній знавець старих міфів! — Нікомедес усміхнувся. — Палац і справді існував колись на Криті, збереглася навіть циклопічна кладка його фундаменту. Велична споруда мала вражаючі розміри.

— А Лабіринт? А Тесей і Аріадна? А Мінотавр? Вони теж існували?

Нікомедес усміхнувся.

— Стосовно істоти, яка вважалася наполовину биком, наполовину людиною, я маю великі сумніви. Проте Лабіринт — реальність. Він розташований за тридцять кілометрів до південного заходу від Кноського палацу, в горах, поблизу від невеликого містечка. Це система печер завдовжки у два з половиною кілометри, що складається з безлічі ходів, які багаторазово перетинають один одного під химерними кутами, а почасти завершуються завалами та глухими стінами. Там панує цілковита темрява, тож заблукати зовсім не важко.

Оскар опустився на диван. А він гадав собі, що історія з Тесеєм, царем Міносом і Аріадною — всього лише старовинна казка.

— Звідки тобі відомо про Мінос? — насмішкувато поцікавився Гумбольдт.

— «Міфи класичної давнини» Густава Шваба, — пробурмотів Оскар. — Я знайшов цю книгу тут, у вашій бібліотеці. Тільки мені не вдалося здолати її від початку й до кінця. Сподіваюся, ви не гніваєтесь на мене, що я її взяв?

Гумбольдт поторсав його по плечу.

— Якщо це поповнило твою класичну освіту, я аж ніяк не заперечую. Але дуже прошу тебе — поводься з Густавом Швабом акуратніше, це унікальне перше видання!