Палац Посейдона - Страница 13

Норвежець схилився над газетою, вийняв збільшувальне скло й ретельно вивчив зображення.

— Карл Фрідріх фон Гумбольдт… — замислено промовив він, і одразу ж додав: — Я гадаю, він не з тих людей, яких легко позбавити життя.

— Саме тому я і звернувся до вас, — перервав його літній пан. — Я зібрав інформацію про цього Гумбольдта. Він і справді є живою легендою — майстер бойових мистецтв і любитель пригод. Він постійно утримує при собі цілий арсенал звичайної та незвичайної зброї. Подейкують, що він навіть має літальний апарат.

— Досить цікаво, що й казати, — зауважив чужоземець. — То ви хочете, щоб я вирушив до Німеччини?

— Ні. — Літній пан знову закашлявся, і цього разу напад кашлю виявився більш тривалим і стомливим. — Ми маємо підстави вважати, що найближчим часом він прибуде до Афін. Найімовірніше, за два-три дні. Все, що від вас вимагається, — бути насторожі, а по прибутті негайно знищити вченого. Дуже важливо, щоб усе це сталося без свідків і зайвого галасу в пресі. Найкраще, якби смерть Гумбольдта мала вигляд банального нещасного випадку.

— Ну звісно. Нещасні випадки — наша спеціалізація. — Норвежець випростався. — Проте існує ще одна обставина, про яку вам потрібно знати.

Літній пан здійняв брову.

— Яка саме?

— Можливо, ви чули, що я належу до ордену асасинів. Їх уважають усього лише спритними та підступними виконавцями убивств на замовлення. Та насправді це прадавній орден, який у суворій таємності існує протягом багатьох століть, а його члени мають додержуватися особливого кодексу честі. Отже: якщо хтось замовляє нам убивство, то надалі він уже не зможе змінити свого рішення.

— Це мені відомо.

— Я хочу тільки одного: щоб ви іще раз подумали про можливі наслідки, перш ніж я прийму ваше замовлення. Ви не зможете відкликати його, навіть якщо витрати перевершать ваші фінансові можливості або в ході операції ви передумаєте. А ми не зможемо вам гарантувати, що під час виконання замовлення не виникнуть якісь додаткові втрати.

— Додаткові втрати? Що ви маєте на увазі?

— Шкоду, що може бути завдана іншим людям або предметам. Ми не зупиняємося ні перед чим, щоб виключити найменшу можливість того, що сліди або речові докази приведуть слідство до вас.

Літній пан помовчав, розмірковуючи. В тому, про що говорив Норвежець, було приховано якусь незрозумілу загрозу. З іншого боку, що такого надзвичайного могло трапитися? Гумбольдт знайде в Афінах швидку смерть, і ніхто ніколи не дізнається про те, що з ним сталося насправді. А небезпека, що походила від нього, зростала день у день.

— Я згоден, — заявив літній пан. — Робіть свою справу. Швидко та, якщо це можливо, безболісно. Коли все завершиться, негайно повідомте мене про все.

Норвежець уклонився.

— Як накажете, добродію, — сказав він. — А зараз, гадаю, саме час поговорити про мою винагороду.

6

— Так ви беретеся за це? — поцікавився Оскар, коли обидва греки покинули будинок ученого.

Замість відповіді Гумбольдт указав на стільці, що були розставлені круг столу в бібліотеці.

— Сідайте, будь ласка, друзі.

Оскар скоса глянув на купу карт, довідників і рукописів, якими було завалено стіл. Коли вони повсідалися, вчений поволі протер окуляри й посміхнувся.

— Любі мої! — доволі урочисто почав він. — Наша остання експедиція завершилася всього кілька місяців тому, а я все ще коливаюся: чи маю я право знову піддавати вас ризику й примушувати долати найнеможливіші перепони й небезпеки. Я дійшов висновку, що ми просто зобов’язані взятися до цієї справи. І не лише тому, що вона дуже захоплива сама по собі. Замовлення, що його зробили мені ці двоє греків, видається мені чудовим стартом для нашого маленького заміру. Подорож, яку нам належить здійснити, не являє собою ніякої особливої складності, та й можливі небезпеки не такі вже й великі.

Оскар насупився.

— Невеликі? Але ж цей капітан без угаву розповідав про якесь дивне морське чудовисько! Про величезні щупальці, які, наче тріску, затягли корабель у морські глибини. Я не знаю, як там усе є насправді, але звучить це доволі загрозливо.

Шарлотта коротко хихикнула.

— І що ж, ти насправді віриш у подібні нісенітниці?

— А ти хіба ні?

— Мій любий Оскаре, я не хочу сказати нічого поганого про твої улюблені пригодницькі романи, але треба залишатися реалістом. Морське чудовисько — це не що інше, як небилиця. Ймовірність того, що таке створіння існує насправді, так само жалюгідно мала, як і можливість у найближчі сто років злетіти на Місяць!

Шарлотта знову насмішкувато усміхнулася й відкинула з лоба непокірне пасмо білявого волосся.

— А велетенські комахи в Перуанському високогір’ї? Тобі не здається, що шанси на те, що ми зіштовхнемося там із такими створіннями, були ще меншими? І скажу тобі ще дещо: по-перше, книги про пригоди й фантастичні романи — це зовсім різні речі. А по-друге — я не маю ані найменшого бажання, ще не оговтавшись до пуття, вирушити просто в лапи до чергового монстра.

Шарлотта зневажливо фиркнула. Здавалося, що їхню суперечку вже скінчено, аж раптом дівчині щось спало на думку. Вона лукаво примружилася й запитала:

— А може вся справа в тому, що ти просто злякався?

— Я? Злякався? Що за дурня!..

— Принаймні, дуже схоже на це. — Шарлотта поставила руки в боки. — Давай-но подивимося на факти. Капітан полюбляє хильнути зайвого. Того штормового вечора він, швидше за все, був напідпитку й через власну необережність кинув судно на рифи. І люди, і пароплав загинули, тож зараз він намагається уникнути відповідальності, вигадуючи неіснуюче морське страховисько. Як на мене, то цей випадок — скоріше привід для розгляду грецької комісії з торгового судноплавства.